8 вересня 1943 року війська Південного і Південно-Західного фронтів відбили у німців Донецький басейн - найважливіший вугільний і промисловий район країни і оволоділи обласним центром Донбаса - містом Сталіно.
В боях за визволення Донбасу героїчно загинуло багато воїнів Червоної Армії. Серед них - командир 3-ї гвардійської танкової бригади гвардії полковник Гринкевич Франц Андрійович і генерал-лейтенант Гуров Кузьма Якимович.
Для увічнення їх пам'яті у лютому 1944 року Лікарняний проспект було перейменовано на проспект ім.Гринкевича, а проспект Металістів - проспект ім.Гурова.
Але перемоги та звільнення передували майже 700 днів окупації, наповнені болем, страхом, масовим знищенням мирного населення.
Відлік окупації м. Сталіно розпочався 21 жовтня 1941 року. В циркулярному листі начальника штабу верховного головнокомандуючого збройних сил Німеччини від 16 вересня 1941 року вказувалося, що людське життя в окупованих країнах абсолютно нічого не варте і що "дієвим засобом залякування може бути тільки смертна кара". Хоча німецьке командування запевняв, що боротьба не ведеться з мирним населенням, а основна мета - звільнення від деспотизму євреїв і більшовиків, документи архіву свідчать про зворотне.
Під час окупації місцеве населення нелюдяно винищувалося. Цією кривавою справою займалися військова жандармерія спільно з поліцією. З найменшого приводу слідував розстріл. За співчуття до радянської влади і Червоної Армії, за активну роботу в минулому, за родинні зв'язки з комуністами і комсомольцями, за читання радянських листівок.
Тільки на шахті 4-4-біс Калинівка за період з листопада 1941 року до перших чисел вересня 1943 року було розстріляно і скинуті в шурф шахти близько 75 тисяч осіб. При загальній глибині шахти в 360 метрів 305 метрів були завалені тілами вбитих. Фашисти, боячись відповідальності за скоєне, кидали в шахту каустичну соду, яка прискорює розкладання трупів, а при відступі підірвали шахтний копер і завалили, таким чином, стовбур шахти.
Один із гітлерівських пособників на судовому процесі, що проходив у жовтні 1947 року у театрі опери та балету, показав: "грудних дітей, а також дітей у віці 5-6 років матері брали на руки і з ними підходили до стовбура шахти: німці розстрілювали одночасно мати і дитину".
Один з 12-ти військових злочинців, що постали перед судом військового трибуналу, Вольфганг Леснер розповів, що 13 жовтня 1942 року він трьома автомашинами доставив до шахти 4-4-біс 120 громадян, забраних з оберфельдкомендатури (будівля готелю «Донбас»). Жертви трьома партіями по 40 чоловік були розстріляні і скинуті в шахту.
7 вересня 1943 року німці, відступаючи з міста, зігнали в підвал будинку № 52 по вул. Університетській (будинок викладачів індустріального інституту)мешканців будинку, переважно жінок і дітей, і заживо спалили.
Масового винищення зазнавали також військовослужбовці Червоної Армії, що потрапили в полон.
Для цих цілей у січні 1942 року на території клубу ім.Леніна металургійного заводу був організований Центральний табір військовополонених. Умови утримання були жахливими - у 30-ти градусні морози полонені перебували під відкритим небом. У спекотні літні місяці страждали від спеки військовополонені, по 3-5 діб не отримували питної води. Годували їх два рази в день буряковим наваром або просом. При митті полонених в лазні особливо катували євреїв - ним мили спини залізними щітками.
В результаті такого режиму смертність серед в'язнів доходила до 200 чоловік в день.
У 1943 році в числі трофейних документів до Держархіву області потрапили 3 журнали реєстрації військовополонених, які пройшли через лазарет Центрального табору військовополонених(знаходився в будівлі Центральної клінічної лікарні).В журналах з німецькою педантичністю фіксувалися прізвища, імена, по батькові, військові звання, дати народження, національність, адреси більше 2 тисяч чоловік, іноді вказувалися діагнози - "осколкове поранення, наскрізне поранення, обмороження, опік".Проти прізвищ понад 400 осіб зроблені відмітки про дату смерті.
У спецдонесенні начальника опергрупи УНКВС по Сталінській області капітана міліції Аренсона значиться, що на території клубу ім.Леніна віддане землі приблизно 30000,а на території Центральної поліклініки - до 20000 військовополонених.
За час окупації на території області було вбито і закатовано 174416 мирних громадян,149367 військовополонених, зламані долі 252 тисяч громадян, вивезених до Німеччини, нанесений матеріальний збиток у розмірі 30 мільярдів рублів. Ці цифри говорять нам, нащадкам: "Не забувайте!".
Шановні донеччани, дорогі ветерани Великої Вітчизняної війни, депутати Донецької обласної ради сердечно вітають вас з Днем визволення Донбасу.
Ми пам'ятаємо ваші ратні подвиги і вдячні вам за Велику Перемогу.
Бажаємо вам миру, міцного здоров'я, щастя і благополуччя.
